| В Україні немає ефективної системи протидії дискримінації за ознакою статі. Українські закони не визначають форм гендерної дискримінації, процедур оскарження дискримінації за ознакою статі та сексуальних домагань, не встановлюють цивільної та адміністративної відповідальності в разі вчинення дискримінації. Інституційна система протидії дискримінації нерозвинена. У рамках проекту “Сприяння законодавчому забезпеченню гендерної рівності в Україні” аналітики МЦПД працюють над створенням механізмів захисту від дискримінації за ознакою статі Україна, ратифікувавши Конвенцію ООН “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок”, взяла на себе низку зобов’язань. Зокрема: ● включити принцип рівності чоловіків і жінок у національну конституцію або інше відповідне законодавство і забезпечити за допомоги закону чи інших відповідних засобів практичне впровадження цього принципу; ● вживати відповідні законодавчі та інші заходи, включаючи санкції, там, де це потрібно, для заборони будьякої дискримінації щодо жінок; ● встановити правовий захист прав жінок на рівній основі з чоловіками і забезпечити за допомоги компетентних національних судів та інших державних установ ефективний захист жінок від будьяких проявів дискримінації. Останніми роками в Україні відбулися відчутні зрушення у цій сфері. Вони пов’язані головним чином з ухваленням Закону “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, який встановив заборону дискримінації за ознакою статі та визначив недопущення дискримінації за ознакою статі як один з основних напрямів державної політики щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Однак у законі бракує ефективних механізмів, за допомогою яких жертви дискримінації та/або сексуальних домагань можуть захистити свої права. Чому немає ефективної системи протидії дискримінації? Нині в Україні немає єдиного спеціалізованого державного органу, до компетенції якого належить: ● вивчення і розслідування інцидентів, пов’язаних з дискримінацією в різних сферах суспільних відносин, отримання доказів та інформації щодо індивідуальних скарг; ● забезпечення допомоги і підтримки жертвам дискримінації (включаючи правову допомогу), потрібних для захисту їхніх прав у державних установах і судах; ● пошук способів врегулювання суперечок з індивідуальних скарг; ● ухвалення обов’язкових до виконання рішень щодо дискримінаційних дій; ● застосування санкцій за порушення антидискримінаційних норм (які можуть включати виплату компенсацій потерпілій особі). Це – одна з головних причин, що стримують впровадження в Україні міжнародних стандартів у сфері протидії дискримінації. Деякі із зазначених повноважень виконують різні державні органи та установи, зокрема Уповноважений Верховної Ради з прав людини, органи міліції. Однак жоден з них не виконує всього комплексу цих функцій. Одним з головних завдань щодо захисту жертв дискримінації за ознакою статі має стати вдосконалення інституційної системи. Експерти МЦПД зосереджують увагу на таких аспектах її вдосконалення. 1. Посилення антидискримінаційної діяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людиниДля посилення ролі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у сфері протидії дискримінації можна використати досвід, набутий країнами Європи. Так, вирішення завдання щодо вдосконалення і розвитку інституту омбудсмена у сфері захисту від дискримінації може здійснюватися створенням при Уповноваженому Спеціального представника з питань дискримінації. На нього можна покласти функції, пов’язані з реалізацією принципу рівного поводження та запобіганням дискримінації. Оскільки він займатиметься суто питаннями дискримінації і забезпечення рівності, буде забезпечено постійну увагу омбудсмена до цієї сфери. 2. Розширення повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіківВідповідно до законодавства України, основне навантаження щодо практичного забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків покладено на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Функції цього органу нині виконує Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту. Проте цей орган не є ефективним інструментом протидії дискримінації за ознакою статі, оскільки він не має реальних важелів впливу на осіб, які вчинили дискримінаційні дії та порушили принцип рівності. Для удосконалення діяльності цього органу потрібно: ● суттєво розширити перелік його функцій і повноважень; ● надати в його розпорядження інструменти і засоби для протидії дискримінації. 3. Створення нового антидискримінаційного органуЦей варіант передбачає створення в структурі виконавчої влади спеціально уповноваженого органу з питань дискримінації для забезпечення належної допомоги особам, які постраждали від порушення їхніх прав або дискримінації. До такого органу мають відійти всі функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, які стосуються захисту жертв дискримінації. Очевидно, існування такого органу буде виправданим лише в разі, якщо його діяльність охоплюватиме прояви дискримінації за іншими ознаками (стать, національність, релігійні переконання, вік та ін.). 4. Здійснення антидискримінаційної діяльності правоохоронними органамиЦей варіант може бути реалізований завдяки створенню в системі МВС та/або прокуратури спеціалізованих відділів (підрозділів) з протидії дискримінації, до функцій яких буде віднесено розгляд скарг громадян на дискримінаційні дії, а також розслідування злочинів, що базуються на дискримінації. Мета проекту “Сприяння законодавчому забезпеченню гендерної рівності в Україні”, який за фінансування Європейської Комісії МЦПД здійснює разом з Українським освітнім центром реформ (УОЦР), – посилення рівноправної участі жінок у політичних процесах та ухваленні рішень. У перебігу проекту аналітики підготують зелену і білу книги щодо гендерної проблематики в Україні, включаючи питання рівноправної участі жінок у політичних процесах та ухваленні рішень. За додатковою інформацією звертайтеся до Олександра Татаревського. |