Хто виграє від російсько-українських угоду нафтогазовій сфері?

Улітку 2004 року уряди та державні корпорації Росії та України уклали низку угод щодо співробітництва у сфері нафти і газу. Україна зацікавлена у збереженні джерела постачання дешевих енергоносіїв, водночас Росія прагне монопольно контролювати ринки нафти і газу СНД, зокрема транзиту.

Ми аналізуємо такий пакет домовленостей:

·         Рішення щодо реверсу нафтогону Одеса – Броди. Ми вважаємо, що виграш Україною доходів від транзиту в короткостроковій перспективі не перекриває довгострокових втрат, пов’язаних із фактичним порушенням принципу диверсифікації джерел постачання нафти. Росія за достатньо низьких економічних переваг цього напрямку отримує стратегічну перевагу щодо прив’язування України до власних джерел постачання;

·         Врегулювання газового боргу, що відбулося на вигідних для Москви умовах: Київ відмовився від частини плати за транзит газом (2–6 млрд. м³ на рік), який, найімовірніше, доведеться купувати; зафіксував тарифи на транзит газу до Європи на п’ять років. Водночас Україна отримала гарантію обсягів транзиту та перспективи поліпшення рейтингу НАК “Нафтогаз України” за умови очищення від боргів;

·         Рамкові домовленості щодо нафти і газу, які передбачають, зокрема, податкові пільги і відмову України від отримання рентних доходів у консорціумі, що займатиметься будівництвом та експлуатацією нового газопроводу Борогодчани – Ужгород;·

·         Скасування подвійного стягнення пдв на нафту та газ. Скасування ПДВ на експорт цих енергоносіїв до України зумовлює короткострокові економічні втрати Росії (до 800 млн. доларів США) і довгостроковий стратегічний виграш, перетворюючи пакет на своєрідну інвестицію в Україну.

Домовленості передбачають очевидні двосторонні поступки. Довгостроковий баланс вигод і втрат підвести досить складно – не підписано угод, що деталізують тарифи й обсяги постачання нафти. Втрачаючи у фінансах, Україна здобуває великі інвестиційні можливості, враховуючи інтереси Росії, що вкрай зацікавлена в реалізації вигод, передбачених угодами. На нашу думку, довгострокова вигода залишається на боці Росії, що в результаті реалізації домовленостей має посилити монопольні позиції своїх державних компаній на ринку нафти та газу СНД і заблокувати альтернативні джерела постачання енергоносіїв в Україну.

Водночас очікуване Україною зниження цін на ринку нафтопродуктів навряд чи буде реалізовано. Нинішні високі світові, а отже і російські експортні, ціни на нафту сприяють зростанню ціни палива в Україні. Політика українського уряду щодо тимчасового “заморожування” цін на паливо означає необхідність їх подальшої лібералізації, аби компенсувати очевидні втрати виробників нафтопродуктів. Отже, скасування подвійного ПДВ з 1 січня 2005 року пом'якшить, але в повному обсязі не згладить очікуваний весною 2005 року стрибок цін на нафтопродукти.

Ми вважаємо, укладені угоди необхідно уважно вивчити зацікавленим сторонам в Україні та, за необхідності, модифікувати або анулювати їх. Стратегічне партнерство з Росією в нафтогазовій сфері має надавати чіткі економічні переваги Україні та відповідно враховувати застереження і ризики втрати контролю над важливими й чутливими економічними сферами – ринком палива та транзитними потужностями.

Дата

24 січня 2005 року

Контактна особа

Євгенія Ахтирко
Старший економіст
e-mail:
тел.: (044) 484-4403